Интересное Туризм

Туристи на селі: приховані можливості України

Мировлад Марбу

  • 0
  • 95

Як це – «сільський туризм»?

В Україні це явище поки що не поширене, але в Європі набуло популярності – там в післявоєнний період піднімали економіку сіл за допомогою політики щодо розвитку «сільського туризму», розповідає Володимир Васильєв.

В першу чергу, завдання сільського туризму – подолання проблем, пов’язаних із занятістю жителів села.

«В Україні про це почали говорити в останні два роки із підписанням Угоди між Україною та ЄС, в якій йде мова про сільський розвиток. А сільський розвиток – це родина, яка проживає в сільській місцевості, сільськогосподарське виробництво, в тому числі культура, традиція, гастрономія, сільський туризм – це має бути політика, яка лише починає впроваджуватися», – зазначає голова правління Спілки сільського зеленого туризму в Україні.

Це корисно, цікаво і незвичайно, стверджує голова спілки.

«Це – спостереження за тваринами в природному середовищі, прогулянки велосипедами, екологічними стежками, катання на конях, рибалка. До того ж, місцеві люди творчо підходять до створення атмосфери. Створюють, наприклад, лабіринти в кукурудзяному полі», – наголошує Володимир Васильєв.

Особливо цікавим такий відпочинок буде для дітей, які весь час перебувають у місті.

«Якщо з’їсти з печі справжній український борщ або бограч на Закарпатті, або те, що готується в кожному регіоні в печі, в глиняному горщику, дерев’яними ложками… Тобто відтворення того побуту і того часу, який був колись – це дуже цікаво для людей з міста», – додає він.
Скільки треба вкласти і скільки можна заробити на відпочинку в селі?

Володимир Васильєв стверджує, що розпочати залучення туристів до сільського відпочинку можна без стартового капіталу. На базі тих умов, якими вже володіють селяни або ж, як зробили в сусідніх країнах, віддавали підприємцям покинуті села за копійки для відновлення. І капіталовкладень тут великих не треба, якщо люди згуртуються в певному селі, стверджує він.

«Давайте візьмемо Черкаську, Чернігівську область – там природні місця гарні і кинуті села та будинки. Наші сусіди білоруси, умовно за 1 гривню, віддавали підприємцям таке село, але за умови, що вони збережуть автентичність цього села для туристів».

У сфері сільського туризму існує система категоризації – певний рівень якості послуг, які пропонуються в сільських садибах, відповідно до досвіду Європейського союзу.

«Є три категорії – від базового до найвищого третього: три квіточки за аналогією із зірочками в готелях. На базовому рівні мінімальна вартість ліжко-місця – 70 гривень на добу. Середня вартість ліжка базового рівня – 80-120 гривень. Харчування тут – 150 гривень на день, триразове харчування. Якщо взяти найвищий рівень: це Wi-Fi, гаряча вода, телевізор, душ, камін, то тут може бути від 200 до 800 за добу, в залежності від того, в якому місці вони розташовані. Це вже котеджі, вілли із басейнами та сучасними послугами», – зазначає Володимир Васильєв.

Сім’я фермерів, каже він, може отримувати постійні 20-30% доходу від сільського туризму до основної діяльності.


Хіба реклама і розваги – не головне?

Реклама є вкрай важливим елементом для розвитку туризму на селі.

«Це питання кластерної моделі: ті, хто виробляє сир, вино, надає послуги проживання, харчування, об’єднуються і створюють, наприклад, один сайт. Якщо хтось хоче розпочати такий бізнес в селі, можна звертатися і до нас. Наша головна місія – надавати знання і просувати їх на ринок. Ми маємо сайт, там є система категоризації та все, що стосується політики розвитку. До нас з таким запитанням багато хто звертається, вони сьогодні вже успішні», – пояснює Васильєв.

А от якщо немає розважальної програми, мало хто захоче відпочивати в такому місці. І фестивалі не мають проходити раз на рік, а повинні бути регулярними, вважає гість програми «Свобода в деталях».

«Ми вчилися свого часу в Ірландії: звичайне село, звичайний розвалений замок, який трохи реконструювали. І проводять там бал в середньовічному замку. А за замком навколишні села здають вілли, які заселяються туристами, які на певний час кожний день ідуть на цей бал. А там показується, як в ХІ сторіччі руками брали м’ясо, їли з дерев’яного посуду, це все поєднано із фольклором та ремеслами. Туристи залучаються до дійства, яке мало місце в ХІ столітті», – згадує Володимир Васильєв.

Має бути легенда, бренд і слоган, який треба ще і захищати, вважає голова Спілки сільського зеленого туризму в Україні.

«А нам не треба копіювати, кожен наш регіон характерний подіям, які відбувалися 50, 100, 200 років тому в цьому місці. Треба підняти цю історію, створити з цього туристичний продукт, і це буде родзинка села», – додає він.

Попереду – чотири області західної частини України: Івано-Франківська, Львівська, Закарпатська і Чернівецька області, зазначає голова правління Спілки зеленого туризму в Україні. На сьогодні там від 100 до 400 садиб в кожній області, які приймають туристів, додає він, і це не лише через природні умови.

«Вони ближчі до кордону, там було дуже багато європейських програм міжнародних донорів щодо розвитку туризму, залучення сільського населення у гірських місцевостях, розвиток гастрономії», – зауважує Васильєв.

Насправді цікаві пропозиції є в усіх частинах України – це і Шевченківські місця у Черкаській області, трипільська культура неподалік від Києва, колорит Бессарабії на Одещині, місця козацької слави на Хортиці, а також у Дніпропетровській області – поблизу села Петриківка.

Власник козацького хутору «Галушківка» на Дніпропетровщині Володимир Виборний розповідає, що в своїх межах вони намагаються зберегти автентичну архітектуру, проводити для гостей майстер-класи із всесвітньо відомого петриківського розпису, гончарства і створення ляльок-мотанок. Пригощають стравами традиційної кухні цієї місцевості й проводять фестивалі, народні гуляння та святкові вечори.

«Активно приїжджає Харків, Запоріжжя, Дніпро, звісно, і приїжджають іноземці – переважно компанії привозять своїх бізнес-партнерів», – зауважує Володимир Виборний.

У роботі на хуторі та під час святкових заходів задіяно приблизно 10% села, яке є невеликим, зазначає власник.

«Має бути розуміння від влади, що сільський туризм – це соціальне явище, можна сказати, соціальне підприємництво, і цей напрямок може врятувати село», – вважає Володимир Виборний.
Чому Західна Україна – попереду?

Голова правління Спілки сільського зеленого туризму в Україні Володимир Васильєв пояснює це наступними факторами:

1. Є кращою взаємодія органів влади на різних рівнях.

2. Потужні громадські організації, які писали пропозиції і отримували грантову допомогу.

3. Є бажання власників садиб не бути конкурентами. Останні 15-20 років вони конкурували, а тепер почали об’єднуватися у моделі в формі кластера. У центрі цього кластера – або гастрономічні елементи, або виноробство, або сироваріння, чи якісь етнічні напрямки. Такі об’єднання кластерів, де присутні влада, бізнес та наука, є більш успішними моделями.


Чи є фінансова підтримка у сільського туризму?

«Програм державних немає, на жаль. Але є політика щодо децентралізації. Ми бачимо, що місцеві територіальні громади, знаючи свої ресурси, впроваджують стратегії розвитку сільського, аграрного та екологічного туризму», – зазначає голова правління спілки.

Сільський туризм – це територія села, аграрний – особисте селянське фермерське господарство, екологічний – природно-заповідна зона, біосферні заповідники тощо, пояснює він.

Дуже багато міжнародних фондів надають допомогу в цьому напрямку, зокрема USAID, зауважує спеціаліст. Необхідно слідкувати за оголошеннями конкурсів і змагатися за кошти, надсилаючи свої проекти.


Україна може і повинна стати центром «зеленого туризму», переконані фахівці.

«Сто національностей в українських селах проживають, маємо автентичну культуру, дуже класні традиції, ремесла, гастрономію, в нас відроджуються рецепти страв, харчів, які колись готувалися нашими прадідами, тобто в нас є що показати. Автентичність саме цього продукту має бути цікавою і для іноземців, і для містян, для дітей, які живуть в багатоповерхівках, серед асфальту. Побачити живу корову, знайти яйце, яке курка знесла, з’їсти з гряди живу ягоду і так далі», – пояснює гість програми «Свобода в деталях».

Головна перешкода на цьому шляху – це відсутність на центральному рівні розуміння важливості підтримки та створення політики для розвитку цього виду діяльності, вважає Володимир Васильєв.

«Одні вважають, що сільський туризм – це бізнес, і людина з Києва, наприклад, має побудувати там котеджі, а сільські люди мають бути найняті. Але все навпаки, сільський туризм – це коли всі задіяні: коли одне ліжко-місце забезпечує розвиток діяльності, бо має з’явитися кав’ярня, магазин, оренда чогось, тобто 6-7 видів бізнесу з’являється», – наголошує він.

«Необхідно створити правові умови, щоб це ліжко-місце з’явилося будь-де, необхідно полегшити цей процес і створити пільгові умови», – переконаний Володимир Васильєв.

У Верховній Раді є законопроект про сільський туризм, який депутати ухвалили у першому читанні, але далі цього справа не пішла і завмерла, зазначає голова правління Спілки сільського зеленого туризму в Україні.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org

Рубрика: Туризм
Комментарии
0
Чтобы добавить свой комментарий авторизуйтесь
Что еще Интересного

Афиша событий Белой Церкви

Самое Интересное
Читаемые
Обсуждаемые
за Неделю
за Месяц
за Год

Видеосюжеты

Фоторепортажи

Что комментируют?

У садочках Кропивницького скасували пільгу на харчування дітей учасників АТО http://www.kypur.net/u-sadochkah-kropyvnytskogo-skasuvaly-pilgu-na-harchuvannya-ditej-uchasnykiv-ato/ У Кропивницькому мітингували через скасування у садочках пільг для дітей учасників АТО. ФОТО http://www.kypur.net/u-kropyvnytskomu-mitynguvaly-cherez-skasuvannya-u-sadochkah-pilg-dlya-ditej-uchasnykiv-ato-foto/
9 Января 2019 12:03 | Оля Кузьменко
Навіщо брехати? Чи на брехні будується все в цьому світі? Чотири пожежні машини, з яких в одній було 300 л води? Навіщо їхати, або вже якщо прийняли виклик, то мабуть мусять бути підготовлені до врятування не тільки життя, а й майна людей. Чи в Україні всі живуть за принципом: не моє, то хай горить. Такого й ворогу не побажаєш. В один момент зруйнувалось все, не тільки втратили все що було, але й всі спогади. Не залишилось нічого, навіть жодних документів. А все через халатність «рятувальників», тобто відсутність води в машинах.
18 Декабря 2018 01:07 | Polina Makovetska
Разом можна творити чимало хороших справ, свято для особливих діток, вийшло дійсно по особливому гарно. P.S. інфо подана змістовно, проте прохання до публіциста, коли передруковуєте не свої тексти, то зазанайчайте чиє авторство!
28 Ноября 2018 13:39 | Nadejda Karpenko