Интересное Интересное

7 чудес Білої Церкви

Вячеслав Манчук

  • 0
  • 12715

Журналісти газети “Тема” опитали 219 осіб в намаганні визначити, що ж білоцерківці готові назвати у своєму місті чудесами. На звання власне чуда могли претендувати тільки історичні пам’ятки, які мають для Білої Церкви та її мешканців особливу вагу.

Кожен учасник опитування отримував перелік усіх визначних місць Білої Церкви. Причому парк «Олександрія» ми вирішили не подавати в цілому, а також «роздрібнити» його на окремі наявні в ньому пам’ятки. Це для того, щоб виявити, що ж найбільше приваблює білоцерківців у цьо­му парку. Бо те, що він апріорі очолив би наш список, сумнівів і так не виникає.

Отже, симпатії учасників опитування роз­ділилися таким чином:

1 місце

Колонада «Луна»

Для когось – фізика, для нас – чудо

Колонада «Луна» не дарма посіла перше місце в списку чудес нашого міста. Крім того, що має вишуканий естетичний вигляд, вона ще й дає змогу побавитися: пошепки сказане слово в її одному кінці чітко чути в іншому, незважаючи на відстань 34 метри. Тож, крім споглядання, до неї можна підійти і з практичного боку. Певно, саме це й чіпляє білоцерківців. Здавна колонада є символом Білої Церкви.

Колонада добре проглядається в парку з різних куточків Великої галявини. Будівля має вигляд давньогрецького амфітеатру: напівциркульна галерея, замкнена двома приміщеннями, фасад якої нагадує відкриту колонаду з 14 колон іонічного ордеру. Перед колонадою розміщено партерну зону зі скульптурою Меркурія. Саме тут вели графи світські бесіди, прогулюючись у пухнастих кренолінах з келишком вина в бокалі.

Колонада «Луна» – оригінальна архітектурна споруда, побудована в стилі класицизму. Архітектор та рік створення достеменно не відомі. Ймовірно, що це був архітектор І. Старов, який працював у 90‑х роках XVIII століття в Україні (Катеринослав, Миколаїв).

Колонада також виконує роль павільйону, в якому можна заховатися від дощу та вітру. У святкові дні в колонаді проводяться концерти духової та камерної музики.

2 місце

Велика галявина

Чудо, як не придивись!

Завжди, коли бачиш ту стару добру табличку «По поляні не ходити», так і кортить ну хоча б краєчком ноги на неї зайти. Велика галявина в «Олександрії» – найбільша із собі подібних в Європі. На ній зростає безліч трав, які квітнуть у різний час різними кольорами та вкривають галявину барвистим килимом. Власне, тому по ній і не можна ходити, щоб не заважати квітнути красі.

Та не травами єдиними цікава Велика галявина. В око кидаються одразу величезні ялини, які там зростають. Здалеку здається, що їх там одна-дві. Проте – це тільки обман зору, який був запланований садівником. Насправді ялини ростуть колом – ви тільки уявіть, як майстерно садівник продумав і відстань одного дерева від іншого, і сорт рослин, і їхню крислатість, що в результаті ціле намисто дерев нам видається – одним-однісіньким! Так, недарма садівникові Єнсу Браницькі поставили пам’ятник ще за життя (він і зараз є понад Россю – колона Єнса, поставлена на честь його 50‑річної роботи в парку).

Уздовж дороги, що веде до Руїн, на галявині зростають дерева-екзоти, тобто ті, які були привезені в наші краї. У тому числі – тюльпанове дерево. Колись навесні придивіться до його цвіту, ви будете вражені. В центрі галявини зростають автохтони, тобто дерева, які звичні в Україні.

Є декілька таких місцинок навколо галявини, опинившись у яких починаєш вражатися, наскільки ж тут усе продумано. Станеш в одному місці – і в пухнастому обрамленні дерев можна розгледіти церкву Марії Магдалини, в іншому – і крізь сосни видніється костьол. От що значить – пейзажний парк. Тут що не крок, то диво!

3 місце

БРУМ (Браницьких універсальний магазин)

Такий собі супермаркет

Торгові ряди (БРУМ) – комплекс торгових рядів у місті Білій Церкві, побудований на початку XIX століття графом Ксаверієм Браницьким. Пам’ятка національного значення.

Торгові ряди збудовані у 1809‑1814 рр. на Базарній площі на замовлення Ф. К. Браницького. Автор проекту – відомий архітекторЛуїджі Руска. Деякі документи відносять будівництво їх на кінець XVIII ст. Припускають, що тоді були закладені підмурки цієї споруди, яка мала важливе значення для формування забудови Білої Церкви: на прилеглих до неї територіях виросли одно- та двоповерхові будівлі житлового, торгового та громадського призначення. Оригінально вирішений торговий комплекс площею близько 5000 м² був розрахований на 85 крамниць.

Квадратні в плані Торгові ряди утверджували конфігурацію майдана, а чотири аркових входи – напрями основних осей забудови, які сформували архітектурно-планувальну структуру нового центру міста. Вирішені у стилі раннього класицизму, торгові ряди звернуті на площу відкритими аркадами, які перериваються парадно оформленими портиками, розміщеними по осі чотирьох фасадів. Ці портики відігравали велику композиційну роль, замикаючи перспективу чотирьох взаємоперпендикулярних вулиць, розпланованих по осях квадратної Базарної площі.

Особлива цінність цієї пам’ятки в тому, що вона є однією з небагатьох уцілілих будівель такого призначення.

4 місце

Костел святого Іоанна Хрестителя

Красень-костел – гордість нашого міста

Костел святого Івана Хрестителя – колишня культова католицька будівля, яка розташована на історичному ядрі Білої Церкви – Замковій горі. Зараз використовується як органний зал. Сам костел проглядається з багатьох місць, навіть доволі віддалених від об’єкту.

Закладений 1796 року, закінчений будівництвом 1812 року. Стоїть на Зам­ковій горі, пам’ятці археології. Будівля цегляна, хрещата в плані, з напівкруглою апсидою, однокупольна з двома башточками-дзвіницями, в одній з яких – західній – розміщений годинник-куранти. Свого часу був такий і в другій. Урочистий головний фасад, який замикає вулицю Ярослава Мудрого, акцентований портиком з чотирьох колон коринфського ордера. Підхід до нього – сходи з граніту, реставровані в 1980‑х роках. Уміли будівничі минулого вибирати місце для культових споруд. Поставили костел на високій горі, органічно вписавши в мальовничий навколишній пейзаж. Вдалішого місця в Білій Церкві нема. Пізнішими забудовами з деяких точок види на костел закриті, що завдало шкоди цьому дивовижному пам’ятникові архітектури. А раніше своєю пишнотою костел домінував на місцевості. Велику цінність становлять інтер’єри споруди, представлені витонченими ліпними прикрасами.

За деякими архівними джерелами будівництво костела на значний час переривалося, що пов’язують з політичними мотивами напередодні війни 1812 року.

Є поки що непідтверджена версія, що автором цієї пам’ятки класицизму був італійський архітектор Доменіко Ботані, який певний час перебував як архітектор при Браницьких.

Ще тридцять років тому панувала думка, що костел поставлений на місці старовинної «білої церкви», яка й дала назву місту в новіші часи. Але розкопками 1978 року її рештки виявлені в західній частині Замкової гори, поруч з нинішнім музеєм.

5 місце

Замкова гора

Там, де все починалося

Замкова гора – сучасна назва городища літописного міста Юр’їв, розташованого на лівому березі річки Рось. Пам’ятка археології XI‑XIII століть, узята під охорону держави згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР № 711 від 21 липня 1965 року. Нині пам’ятка археології України національного значення IX‑XIII століть.

Історично є ядром Білої Церкви, оскільки саме навколо Замкової гори було сформоване поселення. Район сучасної Соборної площі, що прилягає до Зам­кової гори з північного боку, був досить заболоченою місцевістю, проте юр’ївці подолали природу, й аж до зруйнування монголо-татарами тут існували житлові будинки.

Після спалення міста на Замковій горі залишилися лише руїни церкви святого Георгія, яка, до речі, не була білого кольору. Оскільки в народі Георгій (Юрій) вважався святим, що носить білий одяг, то й рештки храму, який слугував орієнтиром серед степу, стали кликати церквою Білого, тобто Юрія. Ймовірно, перекладаючи з польської (у польській прикметник ставиться після іменника), слова переставили місцями й отримали словосполучення Біла Церква.

6 місце

Приміщення Білоцерківського національного аграрного університету

Тут навіть стіни надихають на навчання

Особливістю університетської історії БНАУ є те, що свій початок заклад веде з 1630 року, хоча з того часу неодноразово змінював своє місце перебування, викладацький склад та напрямок підготовки. Приміщенням нашого університету уже понад 200 років. Проходячи його коридорами, дійсно відчуваєш дух часу і жагу вчитися. Історія цього навчального закладу дуже цікава та широка. Декількома реченнями й не описати. Проте ви можете ознайомитися з нею на сайті університету, який легко знайти через пошуковики.

7 місце

Будинок художньої творчості (БХТ)

Позакласна робота має бути «атмосферною»

Впродовж 25 років заклад є єдиним культурним центром професійно-технічної освіти області, в якому створено всі умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації дітей та учнівської молоді в позаурочний час.

У 1981 р. Наказом Київського обласного управління професійно-технічної освіти було відкрито Будинок художньої та технічної творчості, який очолив відмінник освіти України Микола Никифорович Зінькевич. На базі закладу та професійно-технічних училищ області працює 85 гуртків, створюється Музей професійно-технічної освіти Київщини.

Одним із перших художніх колективів став вокально-інструментальний ансамбль ПТУ № 2 м. Українки, художній керівник – Олександр Шульга. Сьо­годні – це зразкова вокальна студія «Трипілля», яка налічує близько 60 учасників і є найпопулярнішим колективом серед учнівської молоді міста, району, області.

З 1984 р. розпочинає свою творчу діяльність ансамбль народного танцю «Ровесник» під керівництвом Бориса Гершмана та Алли Нікітіної, який є візитною карткою закладу. Нещодавно колектив відсвяткував своє 20‑річчя, з яких 12 років має звання «Народний художній колектив».

Талановитими художниками-професіоналами Федором Микитовичем та Олександром Федоровичем Дмитренками у 1987 р. створено студію образотворчого мистецтва, яка з 1998 року носить звання «Народний художній колектив». За майже 20‑річну історію свого існування студія зростила цілу плеяду талановитих художників.

У 1994 р. Будинок художньої та технічної творчості перейменовано в Будинок художньої творчості.

У 2002 р. наказом Міністерства освіти і науки України Будинок художньої творчості перейменовано в Білоцерківський будинок художньої творчості.

 

P. S. Частково для ілюстративного оформлення цієї теми номера були використані фото Романа Наумова. При підготовці текстів про чудеса була використана інформація з таких джерел: книги «Парк»Олександрія»» Сергія Галкіна, «Біла Церква: шлях крізь віки» колективного авторства, «Історія Білої Церкви: події, постаті, життя» Євгена Чернецького, «Біла Церква: історія та сучасність газетним рядком» колективного авторства; стаття Світлани Басюк «Будинок художньої творчості», статті з Вікіпедії; матеріали сайтів Білоцерківської міської ради та Білоцерківського національного аграрного університету.

Рубрика: Интересное
Комментарии
0
Чтобы добавить свой комментарий авторизуйтесь
Что еще Интересного

Афиша событий Белой Церкви

Самое Интересное
Читаемые
Обсуждаемые
за Неделю
за Месяц
за Год

Видеосюжеты

Фоторепортажи

Что комментируют?

Объем цистерны в машине около 2000 литров. Расход воды - 30-40 в секунду (максимальный). Весь объем воды расходуется за промежуток от 3 до 7 минут. 300 литров не хватило бы и на минуту тушения.
9 Февраля 2019 15:38 | Kate Titarenko
У садочках Кропивницького скасували пільгу на харчування дітей учасників АТО http://www.kypur.net/u-sadochkah-kropyvnytskogo-skasuvaly-pilgu-na-harchuvannya-ditej-uchasnykiv-ato/ У Кропивницькому мітингували через скасування у садочках пільг для дітей учасників АТО. ФОТО http://www.kypur.net/u-kropyvnytskomu-mitynguvaly-cherez-skasuvannya-u-sadochkah-pilg-dlya-ditej-uchasnykiv-ato-foto/
9 Января 2019 12:03 | Оля Кузьменко
Навіщо брехати? Чи на брехні будується все в цьому світі? Чотири пожежні машини, з яких в одній було 300 л води? Навіщо їхати, або вже якщо прийняли виклик, то мабуть мусять бути підготовлені до врятування не тільки життя, а й майна людей. Чи в Україні всі живуть за принципом: не моє, то хай горить. Такого й ворогу не побажаєш. В один момент зруйнувалось все, не тільки втратили все що було, але й всі спогади. Не залишилось нічого, навіть жодних документів. А все через халатність «рятувальників», тобто відсутність води в машинах.
18 Декабря 2018 01:07 | Polina Makovetska