Новости Город

Театральне перезавантаження

Ольга Савченко

  • 0
  • 664

З фразою «Театр починається з вішалки» навіть не посперечаєшся. Вона так міцно закріпилася і лягла в основу цього виду мистецтва, що годі й казати.

Та є в цьому мистецтві щось значно більше: це  невід’ємна частина і складова культури кожної країни,  з її суспільними особливостями зв'язані його розквіт або занепад, перезавантаження тих або інших художніх тенденцій, які лягали в основу духовного життя країни.

В Україні є чимало  фахових  театрів. Серед них і Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського, який має  свою історію, традиції, що були закладені ще на початку ХХ століття. А, як  відомо,  феномен театрального мистецтва завжди  пов'язаний з осмисленням художньої спадщини минулого. Втім,  перед колективом завжди стояло  питання: а що далі? Тож  без твор­чих пошуків не обійтись.  

Та трапилося так, що  театр опинився в центрі скандалу, який тривав близько трьох років. Тоді театр став справжнім «театром бойових дій». Розбирати ті події ще раз  немає потреби,  про це неодноразово писали, знімали і озвучували. Цікаво інше. Минув час, пристрасті вляглися.  Тож  що нині відбувається в театрі? Як налаштований колектив та нове керівництво театру? І чого чекати пересічному  глядачу, бо для кожного  білоцерківця театр став по-справжньому духовною частиною  його життя.

Наразі театр очолює в.о. директора та художній  керівник Богдан Пущак. Із запитаннями ми й звернулися до нього.

-Пане Богдане, минуло трохи  часу, і ситуація навколо театру дещо вщухла. Що нині відбувається в театрі?

-Я лише коротко зачеплю це питання. Відверто кажучи,  ситуація була  не скандальною, вона була безпрецедентною, а  в більшості своїй аморальною з позиції попереднього керівника, зокрема його перших замів, які до цього часу ніяк не заспокояться. Знайщлися й ті, хто казав, що  диригент, а я за фахом музикант,  не впорається з даною посадою. Та люди не мають уявлення, що це за професія. Багато хто керівників театрів в Україні очолюють театри з фаховою музичною освітою і досить успішно, та й сама ж назва театру «музично-драматичний» говорить за себе. Тож, як музикант, скажу: всі театри, які мають таку  назву, завжди будуть у виграші. Моя задача - створювати умови для професійних людей, і я всім заявив, що не буду втручатися в роботу фахівців - говорю  про постановочний напрямок, бо чудово розумію, що для цього є люди, які цим займаються. Втім,  кожен має право на свою думку, але, по-перше,  від цього не має  страждати колектив, по- друге,  репутація самого театру.  Та вся ця ситуація дуже негативно відобразилася на всіх.  Так, під час приїзду  голови Київської облдержадміністрації, я б сказав,  незрозумілі люди з незрозумілим відношенням до театру, доносили  очільнику області інформацію, яка не відповідає дійсності.  В цій неприємній історії ще довго  можна «копатися», втім вважаю, що це вже пройдений етап, але  в будь-якому випадку для мене це досвід, який би він не був негативний.

-А у Вас була розмова з головою КОДА?

-Так, я йому пояснив, що та інформація, яка доносилася йому в Білій Церкві,  взагалі не відповідає дійсності. Було достатньо скарг на ім’я губернатора від окремих працівників театру, прибічників попереднього керівника, в яких було своє бачення, як має розвиватися театр, хто ним має керувати тощо. Натомість губернатор заявив, що буде стояти на тому, щоб театр у Білій Церкві зберегти. Я тоді запитав, хто йому сказав, що театр треба рятувати?  Театр функціонує. Я  тільки-но прийшов - одразу  виплатили всі заборгованості по заробітній платі. На кінець жовтня  2018 вже ніяких заборгованостей не було.  Тезис «Врятувати  театр», скоріш за все,  відносився до серпня-вересня минулого року, а не зараз. Наразі нічого вже не треба рятувати. Все добре.

-Виникали питання, і навіть активно обговорювалися в соцмережах,  з приводу оплати  за орендовані квартири.

- І тут усе гаразд. Квартири повністю збережені для творчого складу, приїжджим, звичайно, ми компенсуємо витрати з власних коштів підприємства для оренди житла. Ми лише  запропонували іншу фінансову процедуру оплати, яка є правильною. Також  будемо вносити зміни  в колективний договір, де будуть чітко прописані пункти робочих моментів, оплати праці та квартирного забезпечення. Бо раніше не було ніякої конкретики, все здійснювалося в «ручному режимі», а це неправильно.

-Хочеться почути від Вас відповідь ще на одне питання -  про звільнення працівників. Багато говорять про прямо-таки  численні звільнення колективу.

-При мені добровільно написали заяви на звільнення дві людини – зварювальник, і то, коли я прийшов,  заява вже була написана, і  прибиральниця. Обом на заміну прийшли  інші працівники.  А щодо акторського складу, то до нас повернувся Сергій Скляренко, провідний майстер сцени. На конкурсній основі прийшли і молоді актори. Наразі запросили до себе молодого  режисера з Харкова Тимофія Сергійовича Бінюкова.  Ніяких звільнень взагалі не було і не відбувається зараз. Є певний ряд людей, які потрапили під скорочення  в зв’язку зі змінами в штатному розкладі.  В законі «Про культуру»  чітко і ясно прописаний  штатний розклад, який можна у відкритому доступі  подивитися на сайті Міністерства культури.  Той штатний розклад, який був, не відповідав типовому. Це була проблема при  В. Ускову. Йому на це вказували, просили і навіть вимагали привести  у відповідність, як це було в інших театрах. От і все. Мені, як керівнику, було надіслано з органів управління культури повідомлення  невідкладно упорядкувати штатний розклад. Це й було зроблено.  По кількості працівників попереднього штату було зазначено 216 чоловік, а у новому штаті - 183 людини. Та зазначу, що творчого  і художнього  персоналу це не стосується. Може стосуватися таких посад, як начальник гастрольного відділу, директор по творчій діяльності, начальник маркетингу та реклами. В типових штатних розкладах вказано: начальники можливі при наявності відділу, де в їхньому підпорядкуванні є не менше трьох осіб. А такого ж не було!  Деякі посади взагалі  попридумували. Будь-який художній працівник має прийматися на роботу на  конкурсній основі, а не в кабінеті.

-Перейдемо до питань творчого напрямку. Ті вистави, які були в репертуарі,  вони залишилися? І чи буде театр  тим місцем творчого  натхнення, яким він був до цього, адже білоцерківці, та й гості, не уявляють свого життя без театру? Люди хворобливо сприйняли ситуацію, яка склалася навколо театру.

- Якраз торік, в серпні-вересні,  достатньо багато звільнилося  людей, а як ви знаєте, достатньо двом-трьом акторам  звільнитися -  і  10  ведучих вистав зупиниться. Тому тоді й зупинилася величезна кількість вистав. Нині все поступово налагоджується. До речі, до нас повертається  актриса Ірина Стасенко. Є ще один важливий момент:  громіздкі декорації. Якщо, наприклад, вистава  «Сто тисяч» готувалася для виїзду, там мінімум декорацій, то у виставі «Кайдашева сім’я» довелося провести реконструкцію декорацій, бо з часу випуску вистави роботи з реставрації не проводилися, все затерте і скрипуче. Ряд вистав ми відновлюємо повністю, і ви зможете це побачити в репертуарі лютого  2019.  Відновлюємо і «Кохання в стилі бароко»,  і «Фігаро». На головну роль погодився приїздити і працювати Юрій Доник, якого любить публіка. Він надзвичайно яскравий актор. Бачу можливість частково залучати до вистав  Святослава Фехтеля, наприклад, у «Сто тисяч» і «Шельменко-денщик», де він просто «неотразим».  Тому ряд вистав, зокрема комедійного жанру,  обов’язково до кінця сезону всі відновимо. Єдина наразі проблема – декорації через свою громіздкість є невиїзними. Мало того, що  автобус доводиться винаймати, бо власного немає, везти трупу, треба ще й паралельно везти декорації, а це затратна частина.

-Як збираєтеся зустрічати 85-річчя театру, що відзначатиметься на початку квітня?

-З цього приводу створена робоча група, яка займається цим питанням, також  звернулися з листами і до міністра культури України, і до голови КОДА, і до голови облради, аби залучили всіх до  організації, проведення та участі в заходах. Врахуємо і їхні побажання. Це знакова подія для театру, яку мають всі почути та  побачити. Заходи триватимуть з 5 по 21 квітня двома основними концертами  в Білій Церкві та Києві. Ряд концертів відбудеться і в районах Київщини.

- В травні відзначатиметься 160 років з Дня народження українського митця, в честь якого і названо наш театр, Панаса Саксаганського,  як цей захід святкуватимемо?

-Панас Карпович Саксаганський – це видатна особистість України. Саме йому можна завдячувати, що в радянський час йому вдалося створити  державний український театр. Та й зробив він для його становлення немало. Тож і нам доведеться попрацювати. Плануємо зробити  театральний тур по Київській області, будуть і  виставки,  і конкурси. Виявляється,  в Москві  проживає його правнук Петро Богданович Тобілевич. Він  актор дубляжу, багато озвучує. Тому будемо запрошувати і його на святкування. Він хоч і народився в Москві, та дуже любить Київ і Україну. Це має бути знаковою і цікавою подією. 

- А на сцені театру плануєте  якісь постановки, наприклад, за творами самого Саксаганського?

-У Панаса  Саксаганського є ряд маленьких одноактних вистав, зокрема  «Шантрапа», одноактна комедія, яка йде вона на сцені київського театру «Колеса»,  є ще «Лицеміри».  Тому обов’язково ставитимемо і в себе  ці вистави. 

- Які плани ставите перед собою та колективом?

- Коли я прийшов на роботу в театр, то в програмі розвитку чітко вказав  про  напрямки розвитку театру.  Для мене це три складові: на першому місці - творча частина (репертуар української драматургії); на другому – музичні вистави з живим оркестром; на третьому - світова  класика. Та основний пріоритет – українська драматургія, а відповідно побутовий та комедійний жанр вистав. Також  хочемо реконструювати малу сцену, облаштувати  її  як для наших постановок, так і маємо наміри  на її базі створити театральну студію для дітей віком від 6 до 15 років з назвою «Моя Березіль». У Білій Церкві багато талановитих діток, то й буде їм можливість реалізувати свої мрії і таланти. Ще одне завдання: в цьому році, гадаю,  зуміємо провести реконструкцію основної зали театру і створити оркестрову яму. А ще в голові крутяться дві музичні вистави, зокрема  мюзикли, близькі до постановки бродвейських світового рівня,  як  по технічній базі, так і по музичному,  акторському  формату, а друга вистава - суто  український  мюзикл за мотивами будь-якої комедії.  Думаю, що знайдеться  у нас хтось із композиторів, хто б  взявся за такий проект і написав музику.  Також на лютий  у нас  запрошена відомий  український драматург Тетяна Киценко,  яка проведе для нас усіх, в т. ч. і акторів театру, лекцію на тему  «Сучасний театр і як його розуміти». А вже на березень чекаю підтвердження з театру ім. І. Франка на приїзд Лариси Кадирової, народної артистки України з моновиставою «Не плачте за мною ніколи» за твором Марії  Матіос, яка теж проведе майстер-клас для наших акторів. А в Міжнародний день театру, 27 березня,  прем’єру музичної вистави «Моя прекрасна леді» повністю проведемо під супровід живого оркестру. Ніякої фонограми не буде.

Якщо говорити загалом про розвиток та перспективи театру, то ми всіляко сприятимемо професійному та творчому росту колективу, бо чудово розуміємо, що від цього залежить успіх театру.

-Що ж,  бажаю Вам успіху та спокійної роботи всьому колективу, втім, цікавої і лише творчої!

Вікторія Швець

Рубрика: Город
Комментарии
0
Чтобы добавить свой комментарий авторизуйтесь
Другие Новости

Афиша событий Белой Церкви

Новости Самые
Читаемые
Обсуждаемые
за Неделю
за Месяц
за Год

Видеосюжеты

Фоторепортажи

Что комментируют?

Объем цистерны в машине около 2000 литров. Расход воды - 30-40 в секунду (максимальный). Весь объем воды расходуется за промежуток от 3 до 7 минут. 300 литров не хватило бы и на минуту тушения.
9 Февраля 2019 15:38 | Kate Titarenko
У садочках Кропивницького скасували пільгу на харчування дітей учасників АТО http://www.kypur.net/u-sadochkah-kropyvnytskogo-skasuvaly-pilgu-na-harchuvannya-ditej-uchasnykiv-ato/ У Кропивницькому мітингували через скасування у садочках пільг для дітей учасників АТО. ФОТО http://www.kypur.net/u-kropyvnytskomu-mitynguvaly-cherez-skasuvannya-u-sadochkah-pilg-dlya-ditej-uchasnykiv-ato-foto/
9 Января 2019 12:03 | Оля Кузьменко
Навіщо брехати? Чи на брехні будується все в цьому світі? Чотири пожежні машини, з яких в одній було 300 л води? Навіщо їхати, або вже якщо прийняли виклик, то мабуть мусять бути підготовлені до врятування не тільки життя, а й майна людей. Чи в Україні всі живуть за принципом: не моє, то хай горить. Такого й ворогу не побажаєш. В один момент зруйнувалось все, не тільки втратили все що було, але й всі спогади. Не залишилось нічого, навіть жодних документів. А все через халатність «рятувальників», тобто відсутність води в машинах.
18 Декабря 2018 01:07 | Polina Makovetska